Осіння історія
Золоті листя на дні –
Тріумф переведених колій
В період складних меланхолій,
Неначе повітряні сни.
В темно-синю пору шепіт, подих,
Нерозбірливі слова,
Очі – погляд вітру і ніжні хвилі,
Розпалені уста...
Приспів:
Тепер ми не знаєм...
Куди йдемо? – Ми не знаєм.
Куди йдемо? – Ми не знаєм.
Куди йдемо? – Ми не знаєм.
Куди йдемо? – Ми не знаєм.
Куди йдемо? – Ми не знаєм.
Куди йдемо? – Ми не знаєм.
Куди ми?..
Тісно між людей,
Б’є самотність влучно.
Мій останній рейс
Відлетів так швидко.
Ця нескінчення гра,
IQ душі і тіла, знов
Не вистачає сил змиритися,
Щоб потім знов
Запитати самого себе:
Ну, навіщо я це роблю?
Ну, навіщо я це роблю?
Приспів
Навіщо? – Я не знаю...
Куди йдемо? – Ми не знаєм.
Куди йдемо? – Ми не знаєм.
Куди йдемо? – Ми не знаєм.
Куди йдемо? – Ми не знаєм.
Куди йдемо? – Ми не знаєм.
Куди йдемо? – Ми не знаєм.
Куди ми?..