Караван
Ми ідем, на дев'ятий день
В нас закінчується вода
Де не глянеш — один пісок,
Завойовує мов орда
Все навколо і поміж нас,
I стискає на шиї пальці час
Кожну мить озираюсь я,
Там немає ніхто води!
Із останіх ми сил ідем,
Дсi забули: чому й куди...
Тільки золото у мішках,
Але правда вже у моїх думках...
Ка-ра-ван!
Я віддам тобі моє золото, поборов обман
Ти поведи мене туди,
Де чудодійної води о-о-ке-е-ан
=
Ми ідем, на дев'ятий день
В нас закінчуються слова
Кожен раз - той самий міраж,
Тільки тінь кожен раз нова
Все зэявляється поміж нас
I стискає на шиї пальці час...
Боже мій, я - нехочу так!
Дай же сил не здаватися
Я не бачив, куди пішов
Не хотів зупинятися
Моє золото у мішках
Та життя моє — в твоїх руках...
.
Караван!
Я віддам тобі моє золото, поборов обман
Ти поведи мене туди,
Де чудодійної води о-о-ке-е-ан
Караван!
Забирай назад своє золото, поборов обман
Ти поведи мене туди,
Де чудодійної води о-о-ке-е-ан
Окончание=