Розмова з тобою
Іво Бобул
Розмова з тобою
Мені вже певно так судилось -
Стрічатись й розлучатись знов,
Згорнувши руки, ніби крила,
До тебе знову я прийшов!
В розлуках наших та прощаннях
Я признаюсь, моя вина,
Та мовлю вперше і востаннє:
Для мого серця ти одна!
Я приходжу, я іду до тебе знову
На душевну, як на сповіді, розмову!
Я приходжу, щоб тобі ще раз сказати,
Що у цілім світі ти - найбільше свято!
Тобі доземно я вклонюся
За те, що довго ждеш мене
І власній долі посміхнуся,
Щоб забувалося сумне!
Біжить моя любов по сліду
І я, благаю, підожди,
Колись до тебе я приїду,
Щоб залишитись назавжди!
Я приходжу, я іду до тебе знову
На душевну, як на сповіді, розмову!
Я приходжу, щоб тобі ще раз сказати,
Що у цілім світі ти - найбільше свято!
Я приходжу, я іду до тебе знову
На душевну, як на сповіді, розмову!
Я приходжу, щоб тобі ще раз сказати,
Що у цілім світі ти - найбільше свято!